Що не так з корупцією в країні під час війни або люди хочуть справедливості
Що не так з корупцією в країні під час війни або люди хочуть справедливості
А також декілька слів про допомогу ЗСУ та нашим захисникам
Жорстко, але правдиво
З «системою» боротися важко, особливо коли замість підтримки всі сидять як глядачі і чекають «хто кого»? А тим часом, старі містичкові політикани, які крутили «картуза на голові» і «перевзувалися» не один десяток раз, виплекали собі молоду, надійну зміну, яка сьогодні активно працює на їх (і на свою звичайно) передвиборчу платформу, формуючи стійке, лояльне до себе електоральне поле. І військовий стан для цього не є перепоною. Більше того, під час війни, за відсутності конкуренції, маючи добрі адміністративні важелі непогано посилюють своє фінансове становище і серйозно поставили ціль до владних вершин, щоб забезпечити собі безтурботне майбутнє, чим власне сьогодні, на місцевому рівні більшість чиновників і зайнята.Хочу подякувати щиро кожному за Вашу підтримку! За те що бажаєте йти вперед та змінювати цю всю гнилу систему й надалі! В цій всій боротьбі, я би спитав деяких людей по-іншому, - «Чим Ви допомогли мені, щоб я зміг надалі допомогати Вам, округу, країні та нашому краю»?
Ніхто з нас не повернеться з цієї війни. Навіть ті, хто повернеться
Всі – хто воював, хто волонтерив, хто давав гроші на армію, всі українці взагалі – всі ми залишимось на цій війні назавжди. Ніхто не буде таким, яким був до. Ніщо не буде, як ДО. Всі ми будемо нести в собі війну до самої смерті. Хтось – уламками і ранами, переламаними кістками і контузіями. Хтось – тими самими номерами в телефонній книзі, які ніколи не видаляють, тими друзями у соцмережах, які не бувають онлайн. Хтось – портретом в чорній рамці, хтось – кошмарами і криками вночі, хтось депресіями, хтось – усім цим одночасно. Ми бачили і переживаємо те, що не бачила і не переживала жодна нація в світі за останні пів століття. Ми бачимо геноцид свого народу. На наших очах руйнуються цілі міста. Ми живемо під загрозою ядерного удару. І ніщо з цього нас не зламало. Нам всім важко. Нам неймовірно важко. Вага, яка лежить на наших плечах – не для всіх народів. Але ми несемо її.Тому що ми – не звичайні люди. Ніхто з нас не повернеться з цієї війни, навіть ті, хто повернеться. І водночас ми повернемось всі, навіть ті, хто не повернеться ніколи.На честь і в пам‘ять про них ми відбудуємо наші міста. Висадимо нові ліси. Заради тих, хто не повернувся, заради мертвих, і живих, і ще ненароджених, заради самих себе ми побудуємо найкращу країну в світі. З крові та попелу, зі сліз та заліза, з наших мрій та сподівань, з болю та щастя ми збудуємо нові будинки, села та міста. Так буде. Я знаю.Поки ми єдині: ми сильні! Сильні разом!
Чому в нас так багато чиновників, які так не думають за свій рідний край
За своїх людей
За добробут, розвиток та процвітання
А натомість рвуться і б’ються за владу, політичне життя та думають лише за себе, навіть під час війни, йдучи «по головах» та не дивлячись на втрати місцевих захисників на фронті, при цьому говорячи патріотичні промови, а дехто і зовсім не зрозуміло де перебуває на службі, щоб приховати наслідки своїх злодіянь
Де ті дійсно державники
Де ті дійсно патріоти краю
Де Ви люди
Як же важко інколи буває працювати
Для чого Вам влада та керівні посади, якщо нічого не змінюються на краще, а інколи Ви робите ще гірше для людей: за яке маєте відповідати Ви, згідно своїх посадових обов’язків та повноважень
Чому не працюєте для людей
Як же потрібно так не любити свій рідний край, свою країну
Потрібно вводити правильне державне управління, яке мають відчувати прості люди в житті, а не на папері
Потрібно змінювати це все
Скільки наших воїнів захищають зараз країну, скількох вже немає…. Заради чого
Так, як було до цієї війни вже ніколи немає бути
Ніколи не забудемо. А інші мабуть забули що в нас війна! Вибачте, що так емоційно, але наболіло…. Бо в нас крім ворога зовнішнього, є ще дуже багато ворогів внутрішніх!